Горизонти «промислового безвізу»

Реформа технічного регулювання перебуває на стадії завершення. Про це свідчить підписаний Президентом України Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у зв’язку з прийняттям Закону України «Про стандартизацію» (далі – Закон). Проект Закону № 1068 було визначено як невідкладний.

Закон є одним із ключових механізмів для отримання Україною так званого «промислового безвізу», і відповідає вимогам Угоди АКАА – Угоди про оцінку відповідності та прийнятність промислової продукції (англ. Agreements on Conformity Assessment and Acceptance of Industrial Goods (ACAA)). Це угода, яку Україна планує оформити протоколом до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС (стаття 57 Угоди про асоціацію).

Законодавець обіцяє переваги для українських виробників промислової продукції, адже 

передбачається, що гармонізація законодавства уже в 2020 році дозволить оформити АКАА мінімум у 3 секторах, серед яких – сфера машинобудування.

Закон вносить зміни до 127 нормативно-правових актів, серед яких Цивільний, Господарський, Земельний, Водний, Кримінальний кодекси України, Закони України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про товарні біржі», та ін.

Положення Закону спрямовані на приведення національної системи стандартизації у відповідність до міжнародної та європейської практики, зокрема запроваджується:

– добровільність застосування національних стандартів;

недопущення погодження проектів національних стандартів з державними органами;

недопущення нормативно-правового регулювання відносин, пов’язаних із розробленням стандартів підприємств, установ та організацій і технічних умов;

скасування галузевої стандартизації, у зв’язку з чим протягом 15 років центральні органи виконавчої влади мають право у відповідних сферах діяльності та в межах своїх повноважень перевіряти, переглядати свої галузеві стандарти з метою переведення їх на національний рівень або на рівень підприємств чи скасування.

Окремо слід звернути увагу на те, що, відповідно до прийнятого Закону, законодавчі акти тепер не повинні містити положень, які передбачають:

• що продукція, процеси, послуги мають виготовлятись, проводитись, надаватись відповідно до нормативних документів (національних стандартів, кодексів усталеної практики, галузевих нормативних документів, стандартів, прийнятих підприємствами, установами та організаціями) без посилання на відповідні нормативні документи;

погодження національних стандартів, стандартів, кодексів усталеної практики і технічних умов підприємств, установ та організацій з будь-якими установами;

процедури розроблення (зокрема вимоги щодо змісту, форми, структури, погодження), прийняття, перевірки, перегляду, скасування та застосування стандартів, кодексів усталеної практики та технічних умов, прийнятих підприємствами, установами та організаціями;

нагляд за дотриманням стандартів та штрафні санкції за недотримання вимог стандартів.

Важливо, що Закон набирає чинності через один рік з дня його опублікування, крім пунктів 19, 21, 31, 33, 47, 58, 68 та 118 розділу I цього Закону, які набирають чинності через три роки з дня опублікування цього Закону.

Таким чином, запровадження добровільності застосування національних стандартів – це один із кроків до наближення українського законодавства до європейського, результатом якого повинні стати полегшення торгівлі та підняття іміджу української продукції на арені світового ринку.

Слідкуйте за іншими новинами: