Касація по-новому: що пропонують змінити в господарському процесі?


Верховна Рада планує вдосконалити перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку. 25 жовтня 2019 року було зареєстровано відповідний заокнопроект №2314 про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України.

Адвокатка АО «Бонюк і партнери» Анастасія Грачова аналізує законопроект у частині змін до Господарського процесуального кодексу України та звертає увагу на порядок перегляду справ в касаційному порядку.

 «Удосконалення», в першу чергу, полягає в бажанні розвантажити Верховний Суд, кількісний склад якого, як відомо, у зв’язку з прийняттям Верховною Радою 16.10.2019 законопроекту №1008 «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», скорочується вдвічі. Очевидно, що скоротивши чисельність суддів з 200 до 100 Верховний Суд не зможе працювати в тому ж темпі, як до цього часу. У зв’язку з цим, законодавцю здалось простішим встановити «нові фільтри» для касаційного перегляду.

В першу чергу, запропоновано скоротити перелік рішень, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку. Пропонується більше не оскаржувати:

  • ухвали про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову (при цьому, й самі заходи забезпечення позову також запропоновано змінити а їх перелік фактично зробити виключним);
  • рішення у справах зціною позову, що не перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім виключних випадків, які встановлені чинною редакцією ГПК України для малозначних справ, а також якщо судове рішення оскаржується з підстав наявності рішення про застосування дисциплінарного стягнення до суддів, які входили до складу колегії суддів апеляційної інстанції, яка переглядала справу, за дисциплінарний проступок, вчинений у зв’язку із розглядом такої справи.

Останній критерій, навіть в частині існування винятків з нього, узгоджується з принципами, на яких наразі допускає до провадження заяви Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ). Зокрема, ЄСПЛ використовує такий критерій, як «суттєва шкода» (significant disadvantage), який може полягати в фінансовій складовій спору, і спори, в яких фігурують незначні суми, такому критерію прийнятності заяв не відповідають. Такі обмеження і додаткові критерії також були введені для розвантаження суду.

В той же час, окрім скорочення переліку судових рішень, додано й нову ухвалу – про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Однак, як відзначає адвокатка, головне –  це підстави для касаційного перегляду справи. Фактично законодавцем запропоновано поставити такі підстави в залежність від висновків Верховного Суду щодо застосування норм права в подібних відносинах.

Так,підставами касаційного оскарження рішень суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанов суду апеляційної інстанції, а також ухвал і постанов суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство, хоча й запропоновано залишити «неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права», однак  виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтує необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу (підстави для скасування рішень і передачі на новий розгляд або для продовження розгляду);

5) у разі ухвалення органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, рішення про застосування дисциплінарного стягнення до суддів, які входили до складу колегії суддів апеляційної інстанції, яка переглядала справу, судове рішення у якій оскаржується, за дисциплінарний проступок, вчинений у зв’язку із розглядом такої справи. Варто відзначити, що для подання касаційної скарги з цієї підстави запропоновано встановити подовжений строк звернення до суду – протягом 30 днів з дня ухвалення рішення про застосування дисциплінарного стягнення, замість стандартних 20 днів.

Якщо ж Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах), суд касаційної інстанції відмовлятиме у відкритті касаційного провадження у справі.

На перший погляд запропоновані норми прописані логічно і Верховний Суд займатиметься лише забезпеченням існування єдності судової практики. Однак, на практиці часто виникає неоднозначне тлумачення «подібності правовідносин».

Зрозуміло, що абсолютно ідентичних справ не існує. Відмінність будь-якого з елементів справи можна витлумачити як відмінність правовідносин і навпаки, що може використовуватись як засіб «відсіювання» касаційних скарг від перегляду, навіть за умови надання касатором відповідної практики Верховного Суду або доведення її відсутності у «подібних правовідносинах».

На таку проблему нерідко натрапляли юристи в процесі звернення до колишнього Верховного Суду України із заявою про перегляд  судових рішень у зв’язку з неоднаковим застосуванням судами касаційної інстанції одних і тих самих норм права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах або невідповідністю судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Таким чином, наразі невідомо чи запропоновані зміни не порушуватимуть право на справедливий судовий розгляд, однак точно відомо, що всім юристам доведеться ретельніше слідкувати за висновками Верховного Суду щодо застосування норм права.


Слідкуйте за іншими новинами: