Так, Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) у справі “Макеян проти Азербайджану звернув увагу на такі обставини:

1.  Підставою відкриття кримінального провадження щодо Заявників стало вчинення ними суперечки з членами виборчої комісії на одній із дільниць, через що комісія мала зупинити роботу на півгодини;

2.  Під час проведення досудового розслідування були допитані одинадцять свідків, в тому числі члени комісії та довірені особи кандидатів у президенти, які повідомили, що Заявники зірвали голосування, сперечались, кричали та погрожували їм.

3.  Пізніше, після виклику дев’ятьох свідків до суду, семеро з них відмовилися від своїх заяв посилаючись на те, що слідчий або керував ними, або диктував, що вони повинні сказати і лише один зі свідків підтвердив раніше подані ним пояснення у суді;

4.  Разом з тим, за результатами розгляду справи, підозрювані були визнані винними. При цьому, Суд визнав показання одинадцяти свідків подані ними під час досудового розслідування надійнішими зважаючи на те, що відмова сімох свідків у судовому засіданні від своїх попередніх показань була зумовлена побоюванням наслідків від прихильників опозиції;

5.  Розглядаючи скаргу Заявників, ЄСПЛ відзначив, що оцінювання доказів – це найважливіше питання, яке повинні вирішити національні суди. ЄСПЛ не повинен діяти як орган четвертої інстанції і не ставити під сумнів оцінювання національних судів за винятком, якщо їх висновки не можуть розглядатися як свавільні або явно необґрунтовані;

6.  Також, ЄСПЛ наголосив на тому, що справидливим вважається провадження, в якому судовий орган, в принципі, повинен надавати більшого значення показанням свідка, наданим під час судового засідання, ніж протоколу його досудового допиту. Водночас, провівши власне оцінювання доказів при цьому маючи перевагу заслуховування показань всіх семи свідків та спостереження за їх поведінкою під час перехресного допиту у вищезазначеній справі ЄСПЛ визнав, що суд першої інстанції надав достатні підстави для надання більшого значення заявам свідків під час досудового розслідування;

7.  Крім того, матеріали справи не істили жодного підтвердження заяв стосовно того, що слідчий чинив тиск на свідків. Вони також не подавали жодної скарги на будь-яку форму тиску, не кажучи вже про жорстоке поводження слідчих органів з ними.

8.  Насамкінець, Суд дійшов висновку, що результати дослідження обставин справи судом першої інстанції не були ні свавільними, ні явно необґрунтованими внаслідок чого, розгляд справи був справедливим, а стаття 6 § 1 Конвенції не була порушена.

З повним текстом рішення суду можна ознайомитись за посиланням: https://hudoc.echr.coe.int/eng-press


Читайте також: