Немає доказу ознайомлення з умовами кредиту – немає підстав стягувати відсотки

Як відомо, «ПриватБанк» видає кредитну карту «Універсальна» чи не кожному користувачеві послугами банку. Інформацію про умови та правила користування такими коштами банк розмістив на своєму сайті. При цьому, при укладенні договору, клієнт не підписує ці умови та правила, де б засвідчував, що він ознайомлений з ними. І часто, банк подає позов на клієнта про стягнення захмарних відсотків, штрафів та пені.

Адвокат АО «Бонюк і партнери» Антон Соболівський звертає увагу, що Верховний Суд залишаєтсья одностайним у своїй позиції у цьому питанні: має бути доказ (підписаний документ) того, що клієнт належним чином ознайомлений з умовами та правилами користування кредитними коштами, актуальними на момент отримання ним цього кредиту і на підставі яких нараховувались відсотки та пеня. За відсутності такого, Верховний Суд вважає, що немає правових підстав для стягнення з клієнта цих коштів.

Так, у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 591/1325/17 Суд вказує, що, оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома. У зв`язку із цим, банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що споживач послуг банку приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо ознайомлений.

Суд зазначає, що умови і правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником.

Роздруківка із сайту банку, який позивається, не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Слідкуйте за іншими новинами: