Днями Верховна рада України прийняла у першому читанні законопроект № 2178-10 щодо відкриття ринку землі. Дане рішення не далося депутатам легко, що змушує турбуватися про долю законопроекту при його розгляді у другому читанні.

З трибуни ВР прозвучало чимало популістських тез щодо продовження мораторію та відкладення розгляду законопроектів. Зокрема, що потрібно «прогинатися під народ», цим самим натякаючи, що 50 % населення України не підтримує відкриття ринку землі.

Таке несприйняття народом відкриття ринку землі, здебільшого, зумовлено тим, що в інформаційному просторі лунають популістські твердження щодо необхідності збереження мораторію та практично відсутня інформація щодо доцільності, переваг та іноземного досвіду вільного ринку землі. Так, в інформаційному просторі не популярно згадувати про те, що, за винятком декількох країн, у світі ринок землі існує.

З трибуни ВР також звучали заклики відкласти розгляд законопроекту та провести референдум щодо відкриття ринку землі (не лише щодо продажу іноземцям). Такі пропозиції є недемократичними. Адже одного разу держава надала громадянам земельні ділянки у власність, чому тепер інші громадяни повинні вирішувати, як саме цією власністю можуть розпоряджатися їх співвітчизники?

На питання відкриття ринку землі потрібно дивитися зі стратегічної для розвитку держави точки зору, а саме: з юридичної та економічної.

Порушення права власності

Україна є правовою та демократичною державою. Отже, головною ціллю держави є захист прав її громадян, в тому числі права власності.

Право власності це завжди тріада: право володіти, право користуватися та право розпоряджатися своєю власністю. Якщо якийсь елемент з тріади відсутній – це вже не право власності. Разом з тим, держава ще у 2001 році обмежила право власності 7 мільйонів громадян – власників земельних паїв, заборонивши їм відчужувати свою власністю.

Мораторій на відчуження земель с/г призначення порушує як норми чинного законодавства України, зокрема Конституції України, так і законодавства ЄС, що ратифіковане Україною, зокрема ст. 1 Протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Втрати та недоотримання бюджету

На порушення права власності вказує Європейський суд з прав людини у справі «Зеленчук і Цицюра проти України», зазначаючи, що Україна переступила межі своєї свободи розсуду та не забезпечила справедливого балансу між загальним інтересом суспільства та правом власності на земельні ділянки (паї). Хоча ЄСПЛ не присудив заявникам компенсації моральної шкоди, все ж зазначив, що у разі якщо Україна не виправить ситуації (тобто не скасує мораторій), присудження такої компенсації буде виправданим. Потенційно таких заявників є 7 мільйонів, яким доведеться виплатити по 3 тисячі євро. І це будуть багатомільярдні втрати бюджету.

Окрім таких значних та цілком ймовірних витрат, державний бюджет також недоотримує надходження. Так, за розрахунками Уряду України, відкриття ринку землі принесе Україні близько 3 мільярдів доларів.

Втрачають також і громадяни України, оскільки в умовах відсутності ринку землі, єдине, що їм залишається – здавати землю в оренду за безцінь. З відкриттям ринку землі вартість оренди зросте в декілька разів.

Референдум та доцільність продажу землі іноземцям

11 листопада 2019 року Президент України у відеозверненні заявив, що в законопроект до другого читання будуть внесені правки, згідно з якими придбати земельні ділянки с/г призначення зможуть виключно громадяни України та компанії, засновані виключно громадянами України. Іноземці та компанії, які мають серед засновників іноземців отримають таке право у випадку, якщо за це проголосують на всеукраїнському референдумі.

Варто звернути увагу на те, що питання процедури проведення такого референдуму залишається відкритим.

Прокоментувати зараз це питання складно, адже важливо, як будуть сформульовані такі правки. Разом з тим, варто звернути увагу на 2 питання:

1) майбутні іноземні інвестиції;

2) іноземні інвестиції, що вже вкладені.

У першому випадку, не доцільно обмежувати іноземне інвестування в економіку України.

У другому – неприпустимо якимось чином погіршувати становище іноземних інвесторів, що вже здійснюють с/г діяльність на території України та мають у своєму користуванні земельні ділянки. У цьому контексті законопроектом № 2178-10 передбачено, коли такі іноземці зможуть придбати землю:

1) якщо з часу державної реєстрації юридичної особи – набувача права власності пройшло не менше 3 років;

2) якщо право оренди, емфітевзису виникло до набрання чинності цим пунктом.

Окремо хочеться звернути увагу на те, що з трибуни ВР прозвучало, що українська земля засіюється рослинами біопалива, а після відкриття ринку землі ситуація погіршиться. Але до чого тут відкриття ринку землі? Питання сівозмін регулюється відповідними нормативно-правовими актами та може бути врегульованим без будь-якої прив’язки до конкретних власників землі.

Законопроект № 2178-10 не є ідеальним, та все ж це великий крок уперед. Прийняття цього законопроекту забезпечить дотримання Україною як свого законодавства, так і ратифікованого Україною законодавства Європейського союзу, дотримання прав громадян та надходження значних інвестицій. Більше того, де-факто ринок землі с/г призначення існує і сьогодні, тільки в завуальованій формі – укладення договорів оренди на 49 років, договорів емфітевзису тощо.


Читайте також: