Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2019 року у справі №373/212/16-ц  у порядку спрощеного позовного провадження розглянуто касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до Клієнта-фізичної особи (надалі – Особи 1).

При цьому, позивач у справі, Особа 1, обраючи спосіб захисту- визнання договору недійсним з моменту вчинення, – мотивувала свої вимоги тим, що між нею та ПАТ «КБ «ПриватБанк» був укладений депозитний договір. Працівники банку їй повідомили, що обов’язковою умовою оформлення депозитного договору є оформлення кредитної картки.

При оформленні цієї кредитної картки вона підписала лише заяву на укладення договору, та не ознайомлювалась з умовами та правилами користування і надання банківських послуг. Два роки вона не користувалася зазначеною карткою. Після неодноразового несанкціонованого списання коштів з кредитного рахунку без згоди позивача, Особа 1, посилаючись на недотримання форми правочину, ненадання достовірної інформації про правочин, у тому числі щодо строку повернення кредиту, позивач просила суд І інстанції визнати недійсним договір на обслуговування карткового рахунку за кредитною карткою на отримання кредиту у національній валюті України.

Судами першої та апеляційної інстанцій позов Особи 1 задоволено, визнано недійсним договір на обслуговування кредитного рахунку за кредитною карткою на підставі того, що при емісії кредитної картки та укладенні відповідного договору не було дотримано письмової форми договору, що відповідно до ст.1055 ЦК свідчить про його недійсність.

Верховний Суд частково скасував рішення апеляційної інстанції вказавши, що перевипуск платіжних карток, у тому числі іншого класу, не свідчить про укладення іншого кредитного договору.

Висновок ВС було обґрунтовано наступним: Відповідач на підтвердження укладення між сторонами спірного договору саме в письмовій формі

посилався на анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, з якої вбачається, що вона стосується платіжної картки «кредитка універсальна». Після закінчення строку дії цієї картки позивачу була видана інша картка класу «gold» відповідно до згаданої анкети-заяви. При цьому при видачі останньої жодних письмових договорів, заяв-анкет та інших відповідних документів між сторонами не підписувалося.

Відповідно до стст.16, 203, 215 ЦК для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є:

  • пред’явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину;
  • встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб’єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Для визнання недійсним кредитного договору необхідним є встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб’єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду, у зв’язку з укладенням оспорюваного договору.

Згідно з абз.1 ч.1 ст.60 ЦПК (у редакції, чинній на момент ухвалення оскаржених рішень) кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Встановивши, що відповідач підписала анкету-заяву від 30.06.2010, отримувала платіжні картки (персональний ідентифікаційний номер для авторизації), користувалася кредитними коштами в межах встановленого кредитного ліміту, суди зробили помилковий висновок про недійсність договору. Перевипуск платіжних карток у подальшому, у тому числі з оформленням платіжної картки іншого класу, не свідчить про укладення іншого кредитного договору, недодержання його письмової форми та не є підставою недійсності кредитного договору.

Отже, перед оформленням правовідносин будьте обачні при укладанні будь-яких договорів , та уважно ознайомлюйтесь з умовами та правилами користування і надання послуг Контрагента.


Читайте також: