Так, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у своєї постанові від 31.10.2019 у справі №201/13021/16-ц звернув увагу на наступні обставини:

1. Нормативне визначення дискримінації передбачає, що це «ситуація, за якої особа за її ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними»;

2. В свою чергу, Європейський суд з прав людини у своїй судовій практиці визначає дискримінацію як «поводження з особами у різний спосіб без об`єктивного та розумного обґрунтування у відносно схожих ситуаціях» (справа «Вілліс проти Сполученого Королівства») та «відмінність у ставленні, якщо вона не має об`єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю» (справа «Ван Раалте проти Нідерландів» та «Пічкур проти України»);

3. Отже, в разі порушення, невизнання або оспорювання прав, свобод чи інтересів особи, зокрема, у разі їх дискримінації, вона може скористатись одним із способів захисту передбачених ст. 16 ЦК України, проте, найбільш ефективним з них буде звернення з скаргою до суду;

4. При цьому, особа, яка вважає, що стосовно неї виникла дискримінація під час придбання, замовлення або використання продукції, має право звернутися зі скаргою безпосередньо до суду без обов`язкового  звернення до інших уповноважених державних органів, які здійснюють регулювання у відповідній сфері;

5. Відмова особі з інвалідністю у видачі полісу медичного туристичного страхування для виїжджаючих за кордон не може ґрунтуватись на положеннях договору добровільного страхування подорожуючих за кордон та Правилами № 019 добровільного страхування медичних витрат, якими у своїй діяльності керуються страхові компанії.

6. За результатами розгляду справи, Верховний Суд залишив у силі рішення Суду першої інстанції, який зобов’язав страхову компанію внести зміни до Правил № 019 добровільного страхування медичних витрат та до пункту договору добровільного страхування подорожуючих за кордон, шляхом їх виключення мотивуючи такі положення дискримінаційними по відношенню до прав осіб з інвалідністю.

З повним тестом рішення можна ознайомитись за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/Review/86206010.


Читайте також: