Одним із способів набуття права власності на землю громадянами є безоплатна приватизація землі. Підставою для цього є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Цьому рішенню передує певна правова процедура, що визначено у ст. 118 ЗК України.

Так, першим етапом такої процедури є подання клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність.

У ст. 118 ЗК України зазначено, що протягом місяця з дня надходження клопотання відповідний орган має ухвалити рішення: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу. При цьому, зауважимо, що перелік підстав для такої відмови є вичерпним.

На цьому етапі процес розгляду клопотання та ухвалення рішення зазвичай затягується на місяці, а то й роки. Відповідно, особа змушена довго чекати на це рішення, через що відтягується подальший процес приватизації земельної ділянки.

З цього приводу Верховний Суд вніс ясність й зазначив, якщо впродовж місяця особа не отримала належно оформленого рішення про дозвіл чи відмову у дозволі на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, то громадянин може замовити його без такого дозволу.

Так, у постанові від 29.08.2019 р. у справі №420/5288/18 ВС вказав, що відсутність належним чином оформленого наказу після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листів про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Отже, має місце протиправна бездіяльність.

У такому разі, особа, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку, має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу. Про це особа має письмово повідомити відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування та додати договір на виконання робіт з виготовлення проекту землеустрою.

Такий висновок насправді відтворює норму абз. 3 ч. 7 ст. 118 ЗК України. Разом з тим, вказану норму не можна було назвати життєздатною, оскільки вона не мала належного сприйняття у правозастосовній практиці.

Відповідно до ст. 22 ЗУ «Про землеустрій», землеустрій здійснюється на підставі: а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень. Таким чином, підставою для розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, окрім рішення про надання дозволу, може бути договір на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Особливу увагу слід звернути на те, що у зазначеній постанові ВС вказав на те, що закон не забороняє діяти так само і у разі прийняття відповідним органом у належній формі рішення про відмову у наданні дозволу з підстав, які особа вважає незаконними. Тобто, фактично питання законності прийнятого рішення щодо надання чи ненадання дозволу на розробку проекту землеустрою суд залишає на власний розсуд особи.

При цьому, слід відзначити, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою не гарантує особі прийняття відповідним органом рішення про надання земельної ділянки у власність.

Тим не менш, постанова ВС від 29.08.2019 р. у справі №420/5288/18 надає заявникам можливість зекономити свій час та кошти при здійсненні процедури безоплатної приватизації земельної ділянки.

Автор: Адвокат АО “Бонюк і партнери” Марія Щербина


Читайте також: